Ужгородський греко-католицький кафедральний собор (альт: Хрестовоздвиженський собор, Ужгородський греко-католицький катедральний собор) на вул. Капітульній. будівництво було розпочато ще 1640-го року, коли граф Ян Другет із роду Другетів видав дарчу грамоту єзуїтам на велику ділянку Замкової гори, і тривало 6 років. До 1773-го року він належав Товариству Ісуса.
У 1773-му році орден єзуїтів тимчасово розпустили, за велінням імператриці Марії Терезії храм передали греко-католикам. 1780-го року його освятили як греко-католицький собор. 1858-го року було проведено комплекс робіт із переробки інтер'єру, перебудовано іконостас, розписано склепіння і стіни, виконано мармурові прикраси і створено великий образ «Воздвиження Чесного Хреста Господнього» на стелі храму. У 1876-77-х роках італійський архітектор Лука Фабрі реконструював фасад собору, який набув сучасного вигляду з неокласичним портиком із чотирьох колон коринфського ордера. Розпис у середині собору на початку XX-ого століття в стилі пізнього бароко було виконано художником Йосипом Бокшаєм.
Греко-католицький собор примикає до будівлі колишньої резиденції греко-католицького єпископа, яку було перенесено до Ужгорода у 1780-му році.
Під будівлею собору знаходиться найбільший в Україні цвинтар священиків і мучеників, яких тут почали ховати з 1771-ого року, серед яких є і мощі Теодора Ромжі.
