Замок розташований на горі вулканічного походження заввишки 68 м і займає площу 13930 кв. м. Точна дата заснування замку невідома, але в документах, що датуються XI століттям, він уже згадується.
З 1396-го по 1414 -й роки замком володів Подільський князь Федір Корятович. Він значно збільшив розміри та зміцнив замок, перетворивши його на свою резиденцію. Водночас у скелі було вирубано 85-тиметрову криницю. Протягом ХV-XVІ століть замок перебував у руках різних правителів, які проводять подальші роботи з будівництва та зміцнення замку. У той же час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині був великий палац.
У 1633-му році Мукачівський замок придбав Трансільванський князь Дьєрдь І Ракоці з правом наслідування. Князі династії Ракоці перетворили замок на столицю свого князівства і володіли ним до 1711 року.
Після смерті Дьордя І Ракоці у 1648-му році його дружина Жужанна Лорантфі продовжує реконструкцію замку та споруджує ще дві тераси — Середню та Нижню, а також зовнішнє оборонне кільце. 1649-го року в замку побували посли гетьмана Богдана Хмельницького, які вели переговори з Дьєрдем II Ракоці про спільні воєнні дії проти Польщі.
З 1685-го до 1688-го року замок переживає одну з найбільших облог, яку здійснили війська Австрійського імператора. Командувала обороною замку дружина Імре Текелі (вдова князя Ференца І Ракоці) Ілона Зріні. Після захоплення замку австрійці його реконструювали, зробивши замок найсильнішою фортецею Сході Австрійської імперії.
З 1703-го по 1711-й роки замок був оплотом національно-визвольної війни угорського та всіх інших народів, що населяли Закарпаття, проти австрійської влади. Очолив війну син Ілони Зріні Ференц ІІ Ракоці.
Після поразки визвольної війни замок поступово втрачає своє стратегічне значення. У 1782-му році тут відкривається політична в'язниця Австрійської монархії, в якій понад 100 років перебувало понад 20 тисяч в'язнів. У липні 1847-го року замок-в'язницю відвідав відомий угорський
