Пам'ятник жертвам страшної трагедії, що сталася у селі Залужжя, Мукачівського району. 22-го вересня 1983-го року, на точці встановлення пам'ятника, внаслідок зіткнення рейсового автобуса «Мукачево - Арданово» та автоцистерни з лаком, що перекинулася. Виникла пожежа, внаслідок чого загинули 29 людей. 18 людей згоріли живцем, 11 померли потім у реанімації. Вижили в аварії всього 7 юнаків та 1 дівчина.
«Горів лак, від нього спалахнув асфальт... Люди бігали навколо автобуса як живі смолоскипи»...
Загиблих ідентифікували по обгорілих фалангах пальців з кільцями, окулярами, що оплавилися, і ключами в кишенях згорілого одягу...
Кажуть, трагедії не трапилося б, якби водій автобуса звернув увагу на «попереджувальні сигнали» місцевого жителя, який біг дорогою і махав чимось білим. Аркушем паперу, кажуть. За іншою версією - білою тканиною (хусткою) махав саме водій автоцистерни, що перекинулася.
Кажуть, того дня за кермом автоцистерни був водій без категорії, яка б дозволяла йому водити вантажівки з причепом. Його попросив підмінити за кермом родич, який готувався до весілля. Потім його засудять до 10 років позбавлення волі. Але він «відкинувся» по УДВ… вже за три роки.
Кажуть, водій відмовив кільком пасажирам, які просили підвести їх трохи далі від офіційної зупинки у Залужжі, «до повороту». «Та щоб ти згорів»!... крикнув хтось із них.
Сім'ям загиблих підприємство, яке перевозило лак, стало, як компенсацію, виділяти дрова.
Кажуть, за день до аварії в селі, звідки трапилася максимальна кількість загиблих у трагедії, весь вечір ДУЖЕ сильно кричали Сойки, яких на Закарпатті вважають «вісниками смерті»...
Радянський уряд засекретив інформацію про інцидент і, потім, активно замовчував те, що сталося.
