Кінцева станція «Боржавської вузькоколійки» (у народі – «Кушницька Анця») на околиці міста Берегове. Кілька старих локомотивів та вагонів на запасних коліях, адміністративна будівля, депо, крани. Вузькоколійка була запущена 1908 року. За останні 20-30 років протяжність активних шляхів Боржавської вузькоколійки зменшилася втричі. У 1986 році довжина була на позначці - 120 км. Це не рахуючи бічних відгалужень та лісових доріг, які перебували на балансі лісокомбінатів. Тепер загальна довжина колій – близько 70 кілометрів. 25 кілометрів – Виноградове – Хмільник, 16 км – Хмільник – Іршава, Берегове – Хмільник – близько 27 кілометрів.
Збудували вузькоколійку угорці, потім її добудовували та дбали про неї – чехи. Потім багато років – Поради. У 1919, за «чеських часів», на лінії курсувало близько десятка моторизовані вагони М-11 і М-21. Паровозів було набагато менше. У середині 90-х місцеві порізали близько 60 паровозів на металобрухт. До нашого часу дивом уцілів лише один. Стоїть у Берегівському депо. Чи не робітник. На ремонт потрібно з десяток тисяч доларів. Зважаючи на все, це останній паровоз на всі Карпати.
Раніше шляхи йшли через Довге, Кушницю, до Лисичева. В даний час розкрадено і здано на металобрухт близько 15 кілометрів рейок, що призвело до того, що ділянка довжиною 50-60 км перестала існувати.
У 1998 році під час повені частина шляхів вузькоколійки була серйозно пошкоджена. Лісова залізниця в Усть-Чорній взагалі перестала існувати. Тобто нині крайні станції «трикутника» з центром у Хмільнику – Береговому, Виноградовому, Іршаві.
Update: В даний час активно продовжується демонтаж полотна та руйнування інфраструктури.